Мені довгий час доводилося й доводиться чути від співвітчизників, що українська історія – це міф, що українська мова смішна та запозичена, що українського національного мистецтва та культури не існує: "якби не Росія, то де була та Україна?" На жаль, ці імперські міркування – велика біда й для самої Росії, а для України – особливо.
У цьому матеріалі мені хотілося б розповісти про тих українських музикантів, письменників, акторів та режисерів, які були загублені радянською владою починаючи з 20-х до 80-х років минулого століття. Я маю на увазі не лише позбавлення життя, арешти та табори, а й зламану волю, неможливість займатися творчістю, вимушену еміграцію. Тут лише мала частина.
Загублено було в рази більше.
Про це важливо пам'ятати. Завжди.

Мне долгое время приходилось и приходится слышать от соотечественников, что украинская история – это миф, что украинский язык смешной и заимствованный, что украинского национального искусства и культуры не существует: "если бы не Россия, то где бы была та Украина?" К сожалению, эти имперские рассуждения – большая беда и для самой России, а для Украины – особенно.
В этом материале мне хотелось бы рассказать о тех украинских музыкантах, писателях, актеров и режиссерах, которые были загублены советской властью начиная с 20-х до 80-х годов прошлого столетия. Я имею ввиду не только лишение жизни, аресты и лагеря, но и сломленную волю, невозможность заниматься творчеством, вынужденную эмиграцию. Здесь только малая часть.
Погублено было в разы больше.
Об этом важно помнить. Всегда.